Павутинка бабиного літа
На осонні сизо мерехтить.
Між гілками непомітна міта,
А злетіти, Боже, як кортить!
Осягнути все довкіл в польоті,
Світ пізнать у трепетній красі,
В зелені й черленій позолоті,
У який закохані всі-всі.
Тятиву рвоне тонку, тремтливу
Вітерець шарпкий – і дасть їй шанс.
То ж, вхопивши легота за гриву,
Буде мчати срібний диліжанс.
Дивуватись буде і радіти,
Що настала довгождана мить.
Павутинка бабиного літа
В осінь теплу спогадом летить…
9.09.2015