(невдалий похід по шипшину) -
веде О. І. Шульц
На Солонці хотів поїхать,
шипшини там - хоч сто відЕр(!)
(та Василець позвав до лиха)... -
на гору Глєбину попер.
А там шипшини (як на диво)
відро за тиждень не зібрать... -
То пересохла, то червива...
Ну як тут друга не картать?!
З його вини дали ми маху;
та й натомилися вкінець.
І я сказав: - Який невдаха,
ти (довбодятел!), Василець!
Ще й заблудилися потОму... -
ожина, терен... - хай їм грець!
Забув я вже про злість і втому... -
по лісу "чешем" навпростець.
Таки дісталися дороги -
суха дорога, крейдова. -
Тепер: казково-білі ноги,
казково-сива - голова.
А щойно знов терпів я муку
(ну дятел! - біс йому в ребро!):
Упав я з "веліка" в пилюку -
обличчям став, як той П'єро.
Вже (слава Богу!) видно хати. -
Страждання кінчуться оці.
Йдемо до Дмитрика Лопати. -
Хай почекають Солонці.
Ми будем пити і співати. -
Хай почекають Солонці!
(Солонці, Глєбина гора -
куточки кремінського довкілля).
2015 р.