Я тяжело так Вами отболела.
Всё было словно марево, как сон.
Любовь подкралась, как Далила смело,
а разум спал, доверчивый Самсон.
Пора прощаться нам. Настали будни.
На окнах уж замёрзли миражи.
И как мы будем, как теперь мы будем ?!
родные и чужие на всю жизнь.
Та сказка дней - она была недолгой.
Тот светлый сон - ему возврата нет.
Тот тихий свет, сияющий над долей,
останется до окончанья лет.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатись нам. Будень.
На білих вікнах змезли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею!-
воно лишилось на усе життя.