Знов блюзи осінні наспівує вітер,
нам квіти останні сміються, як діти.
Бере осінь пензлик, малює картини,
тут жовте, червоне, немає зупину.
Прикрашує клени, листочки зриває,
по вулиці нашій сьогодні гуляє.
Зустрілася з нею: - Красуня ти, осінь!
Вона ж усміхнулась - і чистая просинь.
Сьогодні тихенько, а завтра сміливо,
полинуть листочки додолу грайливо.
Їх вітер підходить, в танку закружляє,
стояти в сторонці ніяк не бажає.
Під вітрові блюзи літають красиво,
на землю лягають, дрімають щасливо.
А тиша осіння - яка насолода,
ще сонечко світить, чудова погода.