Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2015/09/11/9388
Горчит печаль осенняя полынно,
Сорит листвою жёлтой в спорыше…
Да разве, Осень, в этом я повинна,
Что сентябрит так скоро на душе?
Надежды вянут, равно, как и строки,
И не бодрит иссохших трав парфюм…
Но лишь о нём усталых дум потоки –
Ничто другое не идёт на ум.
Поплыли строчки яркими челнами
На небеса, в закат, в огнистый шквал...
Как я боюсь, чтобы никто меж нами
Осенними соблазнами не встал.
Оригинал:
Осінній смуток
Осінній смуток дихає полинно,
Скидає жовте листя в спориші…
Хіба ж я винна, та хіба ж я винна,
Що вересніє стрімко на душі?
Стають надії в’ялими та вірші,
Й не бадьорить пожухлих трав парфум…
А я про тебе думаю ще більше,
Й тужавіє у серці гострий сум.
Пливуть думки строкатими човнами
У глибочінь призахідних заграв…
Як я боюся, щоб ніхто між нами
Принадою осінньою не встав.