І жовто-окі ромашки
І темно-сині сокирки
Тут пахнуть медом трави
Сміється сонце угорі
А вітер гонить хвилі житом
А жито косять косарі
Колосся падає на землю
І грає зайчик на косі
Кигиче чайка, немов плаче
На землю падає, кричить
Немовби справді мовить хоче:
«Ви, люди добрі, пощадіть!»
Аж ось у житі те гніздечко
Але нікого в нім нема
Он, бач, лисиця промайнула
Пташат схопила і втекла
І бідна чайка край дороги
Кигиче, плаче, що сама
Так необачно в житнім полі
Життя своїм малим дала
Пішли додому косарі
Стомився вітер і затих
А чайка-мати над гніздечком
Кигиче, плаче: «Поверніть»
10 грудня 2000 року