Гаряча кава вже майже охолола.
Холодний погляд минулим десь блукав.
Знаходив фото і знову й знову й знову
в моїх думках навіки їх ховав.
Я бачив все, але не міг згадати.
Я слухав шепіт який забув давно.
Ставало страшно, та не хотів кричати
дививсь життя немов старе кіно.
Прозорі сльози розбиті об фліжанку
вмирали тихо , немов були німі
Їм не судилося дожити до світанку
у цій безглуздій , програній війні.
Із тіні долі виринали чужі люди
Давно забуті мною імена
Колись любив , та це було минуле
старі актори ще старішого кіна.
Холодну каву трохи легше пити,
Але сьогодні нехай все буде так.
Налью горілки , душу щоб зігріти
Мої Герої любили її смак.