Ось і Осінь прилетіла,
Посивила мені скроні…
Вітерцем зашелестіла,
Листям впала у долоні!..
Я в саду ЇЇ зустріла,
Між дерев собі блукала…
На пеньку на мить присіла…
І калину населяла
На тоненьку павутину,
Що на сонці блискотіла…
Я вдивлялась в ту калину,
Що вогнем палахкотіла…
Осінь, Осінь – діва дивна,
Я тебе ще не чекала…
А вона палка, невпинна,
Вже осінній килим ткала!..
Листям коси заплітала,
У калиновім віночку,
Лиш голівкою хитала
І кружляла у таночку!..
Стиглі яблука – гуп, гуп…
Кольори сюжет римують,
Пожовтів кремезний дуб,
Чорнобривці зір тамують!..
Тихо так і благодатно…
Що ж, вже час іти до хати…
Схаменулася я вчасно,
Став вже дощик накрапати…
13.09. 2015, 2-36