НАЩАДКИ, бережіть своіх батьків !
Довіку не сидіть на іхніх шиях.
Жалійте, діти, ваших *стариків* .
Ви - іхня міць, опора та надія.
Хіба ж вони вам мало віддали?
Безсонні ночі, доки ви зростали.
Шкільні рокИ іще раз прожили,
Весілля ваше пишно відгуляли...
Онукам раді, як колись і вам.
Гостинців гору в торби ваші пхають.
Злиденну пенсію - всю донькам та синам!
На меблі чи квартиру відкладають.
Собі ж не куплять кусня ковбаси,
Бо ж дітки - безробітні... Чи в запоі ...
Спитай матусю: * Серце - віддаси ? *
- Бери ! - кричатимуть тобі батьки... Обоє...
Дітей народите - *на дачу*, у село !
Щоб жити легко вам не заважали.
Беруть батьки... У нас так повелось,
Щоб *предки* і онуків доглядали.
...Завжди * у наймах * у дітей своіх...
О, Небо ! Чим старі так завинили ?!
Є відповідь ! Вона - одна на всіх:
МИ ЧАД СВОІХ ЗАНАДТО ЗАЛЮБИЛИ !
Тому не плачте, що нема жалЮ,
Що совість ваші діти загубили.
Любіть себе ! Прошу ВАС і молю !
Як хочете, щоб вас вони любили.
НАЩАДКИ, бережіть своіх батків !
Вони - НЕ ВІЧНІ ! То лиш так здається...
На цвИнтарі колись, поміж хрестів,
Відчуєте, як серце з болю рветься.............
А.Я.