Старость
На землях близкой старости своей
блуждаю я в смятенье по углам,
а их желтит сентябрьский суховей,
и в них конец дорогам и делам.
В душе и сердце дождь с напевом летним,
а по утрам грохочет грозно гром.
Улыбки хризантем, вы так приветно
очистите от грусти милый дом.
А о спасении, - и речи, знаю, нет.
С холодным ветром сгину я, как лист.
И эхом боль повиснет, как ответ,
за полотенцами, где угол свят и чист.
20.09.2015 г.
____________________________________
Ніна Трало.
Старість
У сутеренах старості своєї
блукаю я з одного в інший кут,
що змалювали барви вересневі,
спинили всі дороги мої тут.
В душі і серці дощ співає літній,
а ранками гуркоче грізно грім,
та хризантеми усмішки привітні
розвіюють моїх печалей дим.
Про порятунок, знаю, вже не йдеться,
Як лист осінній згину на вітрах.
Луною біль у хаті відгукнеться
й повисне у кутку на рушниках.
30.04.2015 р.