Самісінький центр Європи –
Лукаві - окраїною назвали,
А людей – мов євро-остолопів –
Окраїнцями і хохлами - прозвали.
Слово живе, як і людина -
В суті, змісті і енергетиці -
Його не візьме лиха година,
Слово – в культурі, в мові, в етиці…
Свій зміст і суть свою високу -
Кожне - Боже Слово – має…
Украйна – міф, банд ера пороку,
Бо в центрі – окраїн не буває!
Тут Київська Русь і Малоросія –
Колиска Православія святого -
Київ - без Русі геть майданувся –
Брехні, борги і нічого святого.
Там влада – майдауни-окраїнці,
По «незалежності» блукають,
Замість совісті – бакси, карбованці…
Депутатство – для себе купляють.
Хатинка – за тином до неба -
Зрадницька – окраїнця ідея.
Хлопці - її давно забути треба,
Біда всім – ця «незалежна» епопея.
Не закипить вода Дніпровська,
Як укро-одурків не підігрівай…
Окраїна – видумка бісовська –
Гарматне м'ясо за гей-євро рай.
Злидні - в політичних капканах –
Манну брюссельську ждуть,
Євро-лакеї високих парканів,
Що в Конченій Заспі живуть.
Шабаш Киева – незалежен -
Ни от совести, ни от ума…
Окраинству - конец неизбежен –
Не доріс - до держави Хома…
Хатка з тином – вся його країна –
Там він – гетьман, собі голова,
Просить в борг і будує руїну,
Від брата і сусіда - крадькома.
Сліпе окраїнство - в пустословії –
Від Православія - не зрячих лиш веде…
У владі - шараварварства поголовіє –
Саме - до боргової прірви - бреде…
Історії і Вітчизни – воно не мало,
Одурок – про своїх дідів не хоче знати,
Міфами дідка лукавого - блукало…
Причинну украйну – убоге - хоче мати.
Державности достойной –
Брехунам - не достичь, господа.
Что не гетман – невежда отборный,
А окраїнці – майданна череда.
Пустословием – в немилость –
Киевскую Русь - лукаво увели.
Малороссию - сдают на милость
Англо-саксам – окраинцы, Срули.
Фабрики згубили і заводи,
В дефолті – флоти потопили,
Від окраїнства - політичні уроди
Про славу - безсоромно говорили…
Славу «героям» - скача - кричали,
Но тех героев – мне очень жаль.
А ведь сорок миллионов - не скакали...
В Малороссии – жил и живёт москаль!
Скачут гетьмани, скачет старшина –
Недалекий, евро-контуженый люд –
Не історично спантеличена людина,
Євро-попрошайка и евро-лизоблюд.
Его вражда – от памяти ушибленной,
От непомнящих своего родства,
Унитазами златыми - зашиблены,
Попрошенки – жертвы кумовства.
Дряхлеет Киев – долги и опала,
Высечь – позволяет себя сам…
Президенты - незалежного закала –
Брехун, подонок, больной и хам.
В хатках - за високими тынами –
Вмерли – віра, розум і совість.
Окраїна їх – злодійське цунамі –
Пише людям про зубожіння повість.
Великая Русь – созерцает ганьбу.
Ложью - майдан евро-лукавый – кроет.
Крым от лжи ушёл – не открывая пальбу,
Он - Малороссии моей – память откроет.
Отечество – Русь Православную нашу -
Бояться - неадекватные евро-гетманы.
Унижен народ, на проходимцев пашет -
А труды поколений – к Беням - в карманы.
Окраина воров – состряпана во лжи,
На мифах от дымных майданов…
Моя Малороссия - с полями во ржи,
Уйдёт от «незалежных» кайданов.
Невежество – не делает Историю,
Оно – историческую память марает.
Незнающая нот – консерватория –
Глупой музыкой – людей обижает.
........Одесса. 2014 г.