Кораблі приходили з Півночі- змучені, спалені й знищені.
Ми ж латали їм тріщини, та нас не пускали на борт.
Щури не встигали втікати, коли нападали пірати,
А ми їм віддали гранати, ми їм влаштували курорт.
Кораблі приходили з Заходу, зневірені власними страхами,
А ми слугували їм дахом, і, раптом, продали наш порт.
Узбережжя п’яніло щовечора- нашими криками й втечами
Наповненням і порожнечею. Хвилями жил і аорт.
Кораблі приходили з Півдня- закуті у біле проміння.
В холодне проміння Півдня. В нестерпно легкий мінор.
Матроси губились в ознаках: де колір, а де тут запах?
У наших стареньких мапах, хтось дописав: «Босфор».
А зі Сходу не було нічого. Ні грішного, ні святого.
Ні літнього, ні молодого. Не Генріх, і не Кортес.
І зграї птахів тікали, ваблячи війни й обвали
А ми з тобою програли. І потонув наш флот.