СВЯТЕ ПРОТИСТОЯННЯ
Ходою неспішною смерть крокувала,
Війна охопила Донбас.
І люди, рятуючись в темних підвалах,
Від смерті ховались не раз.
Знов тишу вночі розірвали снаряди,
Посіявши сполох та страх.
У льосі майбутня сховалася мати,
Благаючи Бога в сльозах.
Солдати безжально по місту стріляли,
Вели мінометний вогонь.
А жінка на землю від слабкості впала
Та кров підступила до скронь.
Райони нещадно трощили снаряди,
Під зичне сирени виття.
А там, у підвалі сирому, завзято
Зі смертю боролось життя.
Нещасна нестримно кричала від болю
І піт, наче сльози, стікав.
Над жінкою смерть чатувала з косою
А янгол її відганяв.
Від залпу гармат та від гуркоту «Градів»,
Здригалася мати — земля.
І раптом, крізь свист та розриви снарядів,
Прорізався плач немовля.
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(жовтень 2015)