Як дид Силантий загубыв штаны

Людмила Кулик 2
Про казакив люблю байкы,
Кращэ всёго юморни.
Як напывся дид Силантий
Та загубыв в рички штаны.
И хоть у його ныма тэщи,
Алэш жинка сырота.
Биг додому голый Силка,
Тилипалась красота.
Ось ужэ цилу ныдилю
ныма в горОди тышыны.
Бо станычные казакы,
Каждый дэнь нысуть штаны.
Вин крычить- штанив нынада,
В мэнэ повын шыхванер.
То по пьянки у нас в рички,
Чёрт штаны у мэнэ спэр.
Шоб вин гад тыпэр сказывся,
Опозорыв мынэ так...
Из-за його я в станыци
У такый попав просак.
Кажуть вси шо я стрыптизом,
Одарыв казачок всих.
И найшлысь же таки щири,
Тай сочиныли ужэ стих.
Ось напьюся другым  разом
Тай на ричку я пиду.
И того шо опозорыв
В рички нашой я найду.
Ох и будэ йому гирко,
За штаны и за стрыптиз.
Вытягну його на бэрыг
И скажу-Оцэ молысь.
Найстрашниша чёрту кара,
Богу в ногы быть чэлом.
Хай и вин своим хозяйством
Потрясэ пырыд сылом.
Хай узнае гад проклятый,
Як смиюця казакы.
Та хоть бы в одной станыци,
А тож по всий Кубань рики.

Я благодарю Погорелова Виктора Александровича, этот стих написала после прочтения его произведения "В шутку и в серьёз"