Зграйки птахів понад краєм
Збираються у вирій-в далечінь,
І серце моє сумом огортає
Пташиний менше чути спів
Сумує річка з берегами
Не чути крякання на ній.
І гомін стих понад ланами
Лиш тільки вітер зашумів
Зостався ліс в німім мовчанні
Гойдаючи верхівками дерев,
О Боже!Як у довгому чеканні.
Чекати нам тих теплих днів!
І сніг на землю впаде знову.
Засне вона під звуки заметіль,
А небо посилає нам хурделицю
З морозами холодний спів вітрів
Та все це буде переможене,
Як гріх людський Голгофою весни
І оживе земля з народами,
А серцю битись в радості завжди!