Ну чому...

Ну чому, ну чому так трапляється в світі:
Коли пісню розлив птах в густім верховітті,
Коли в серці кохання  - палке до нестями,
Нас додому веде голос лагідний мами.

А коли в серці біль, в птаха - зранені крила,
Коли бурі зазнали кохання вітрила,
Не кохання, а відчай, гіркий - до нестями,
"Мамо!" - серце кричить, та немає вже мами...