Я очі твої не можу забути,
Ну ніяк не виходять з моїх думок.
Лягаю вночі, намагаюсь заснути,
А вони в голові, наче в небі, замість зірок.
Я все ще чекаю на ніжний твій дотик,
Священне торкання до струн душі.
Твої теплі вуста - то мій справжній наркотик,
Тому я і пишу, тому й на межі.
Я голос твій чую кожної ночі,
Дзвенить, наче пісня, в моїй голові.
Не можу забути твої рідні очі,
Ці світло-блакитні два острови.