***

Жене сердечко в синьооку даль
І спалахи емоцій, наче свічки.
В душі - вогонь, в очах - печаль...
І я в полоні тої річки,
Що вік несе мене кудись,
Так манить й окриляє знов...
І буде там священна вись,
Яка вбере печаль й любов...

Життя, що опалило веснами
Знов надихне кохати щіро
І під покровами небесними
Покаже, що не все тут сіро,
Що є яскраві кольори
І посмішки чарівний блиск,
А вогнище у серці до пори,
Допоки кожен день, як обеліск..