Прозорий смуток

 

Пiд ноги падають каштани,
Жовтiе листя де не де,
На пiвднi прибранi баштани
I човен по Днiпру пливе.
Настала осiнь золотава,
В шовкових шатах з павутиння
Iде Вкраiною мов пава,
Руде на щiчках ластовиння.
Люблю цей час з прозорим смутком,
I  зазираю в майбуття,
Можливо завтра буде скрутно,
Але на те воно й життя...

 13.10.2015

Li