ВОНО І Є КОХАННЯ
Буває: і сумним, і дивним,
буває зоряним і зливним,
проклятим, терпко-необачним,
та, серед ночі, непробаченним.
Пливе по небу – хмарка біла…
То як лошиця осміліла
По дням весняним пронесеться,
поране серце, посміється…
То як подруга: шепче пустощі…
То як чужина… Серед пустоші…
Вузькою стежкою веде,
блукать заставе, пропаде…
В лузі піднімиться ромашкою,
впірне в вікно, щебече пташкою,
зів,є гніздо в душі пустій…
Лише повірить їй зумій!
Кохання й тихе, й осяйне!
Наснагу для душі дає,
дарує крила та вітри…
Вір в нього. Тільки ним живи!
Віра Половинко
19.03. 2010р.