байка
Стоголосий день на дворі
Всівся зранку на коморі.
У червоному жупанку
Тай дере свою горлянку.
В кузні дзвониками дзвонить
Стоголосо луна вторить.
Будуть коникам обновки
Нові, з іскрами, підковки.
В полі трактором гарцює
Аж земля під ним парує.
Не стоїть роздявив рота,
Із натхненням йде робота.
Та хто їсть,а хто ще мнеться
Роблять все, що заманеться.
Добра вигоднилась днинка,
Як мальована картинка.
Займе дух від панорами,
Очі витріщиш без тями.
Ген,неначе із купелі,
Білі з стріхами оселі.
Біля кожної віночок
Наче витканий садочок.
Заплелися в довгі коси
Жовті, стрижені покоси.
Вишиває вишиванку
Мерехтлива тінь на ганку.
Видно все,як на долоні,
Бачиш - мухи летять сонні
І на небі ні хмаринки.
Та для повної картинки...
-Сонце шпарить у всі шпарки
Бере кожного за барки.
Галасує день завзято
Коли робить собі свято.
Це бува,його заносить,
Він тоді й трави не косить.
Як іде,то парубкує
Всіх дівчат перецілує.
Під короткі лізе свитки
Та щипає їх за литки.
У корчмі зійде до сварки
Після першої лиш чарки.
Розходився в карти грає,
Що поробиш-він гуляє.
Розгулявся ,з ума сходе
Хоч не сієш,а він вроде.
Виють в захваті собаки
Від такого лобуряки.
Ба,вже кури спать сідають,
А його чорти кидають.
То занявка, то погавка,
То співа,а то щось плямка...
Іще довго воду варе,
Сам себе з запалом хвале.
Ось нарешті, вгомонився-
Стоголосий день втомився.
Халаминдник. Десь сховався
І до ранку спати вклався.