Осінь – двокрилая осінь,
Та, що торкається літа,
Та, що зимовим серпанком
Як павутинням, повита.
Осінь – дволикая осінь,
З рисами ніжної панни…
Завтра проглянуть всі зморшки
Крізь помарнілі рум’яни.
Осінь двох різних мелодій,
Перша – вогонь викресає,
Друга так тужно та журно
Флейтою зиму стрічає.
Осінь, двоколірна осінь,
Чудо – довершені барви!
Чому ж земля розкидає
Сіро-приречені фарби?
Осінь – двомовная осінь,
Слово – гаряча молитва
Не переборе зітхання
Сивого злісного діда.
Осінь, ген зорі поблікли,
Віття вже листя скидає…
В небі зажуреним птахом
Осінь двокрила кружляє.