Осіння днина тиха і погожа
Лиш опустилась неба голубінь...
Повільна смерть на осінь в чомусь схожа...
Амінь...
Не раз вже Азраїл приносив вісті -
Останній день байдуже віщував...
Мені ще 46? А може 200?
Чи я жива?
Не відлетіла з клекотом лелечим,
Пізнавши достеменно світ, душа?..
Натомість туга каменем на плечі,-
І заважа.
Мабудь, ще є таємно-незбагненне,
Котре я неодмінно осягну,
Щоб Янгол Смерті міг забрати мене
В мою весну.