Туман яром, туман долиною.
Там, під дубом, стояла з тобою.
Попрощався зі мною миленький
І поїхав десь вранці раненько.
Я за ним сумувала, тужила.
Більше року так вже пролетіло.
А сьогодні прийшла мені звістка,
Що женився миленький за містом.
У дружини була там хатинка,
Молодята живуть в ній із синком.
От такі чоловіки бувають-
Кружать голову, самі гуляють.
Як, дівчата, таким довіряти?
На плечах треба голову мати.
А тепер біль мойому серденьку,
Щось порадьте мені, моя ненько.
Не бажає мене серце слухать,
Глухо б'ється, страдає у грудях.
Що мені із цим зараз робити?
Як мені, бідній, далі з цим жити?
Загубила довіру, ой, люди!
Вже кохання у мене не буде.