Чарівна постать, дивний сміх
Красуня мила вдалині
Чому то так, я все не міг
Хотілось підійти мені?
долоні вперто потирав
кидав з надією я погляд
неначе хтось мене тримав
годин вже декілька підряд
Та все не міг я підійти
очами щоб з нею зустрітись
в кав’ярню, ресторан зайти
де зміг нарешті б надивитись
думками в собі я малював
її прекрасний стан чарівний,
сміх тонкощі також додав
у мій портрет царівни
здавалося, струнка та чарівна
як королева бездоганна ніжна
тонка вся станом, мов струна
зі сміхом теплим, білосніжна
царівна, зву її тепер
думками стан той огортаю
погляд тихий вмить завмер
чому? її я не спитаю...
дивна жінка, чи то янгол
чи чаклунка то з казок
зачарувала, пустила в танго
весь букет моїх думок
лиш мрія в серці десь стояла
на мить красуне обернись
чи те думками змалював я
з найкращих, вибраних колись
ти вперто станом непорушна
стояла, щось шепочучи
і я один такий послушний
стояв в думках все мріючи
і подруга вже скоса поглядала
на мій нестримний інтерес
принцесо люба, ти би знала
в якій країні я чудес
за мить оцю з тобою я блукав
і скільки стоячи поміж снігів
казок в очах перегортав
але тебе знайти я там не зміг…
кохана…ой що це? ти пробач
не стримавсь, так тебе назвав
хочу побачити тебе, хоч плач
лиш смілості би хтось піддав
обернися, рідна хоч на мить
не край ти серце чарівнице,
щоб час я зміг тепер спинить
і зміг на тебе надивиться
я весь покірно вдалині
стою, чекаючи лиш погляд
мене кохана зрозумій,
та зрозумієш ти чи вряд
як похід зараз ніг моїх
думкам не кориться зовсім
скажу, то викличе це сміх
до жартів буде вам усім
пробач ти люба, що тепер
до тебе підійти не зміг
пробач що погляд мій завмер
на красоті жіночих ніг
немов не я стою, магніт
якийсь тримає мене поряд
о мила чарівнице в таїні
подаруй один хоч погляд…
я стільки часу змарнував
стояв, дивився та все марив
ось підійшов уже трамвай
хтось плечем о пліч ударив
десь ти поділась вмить тепер
я втратив в натовпі тебе
стояв тихенько, весь завмер
шукав все поглядом тебе
і з місця рушив в ніч трамвай
в вікні твій образ промайнув
в очах читалось «прощавай»
мене хтось добре підштовхнув
сказав, юначе схаменись…
тобі погано, чи заснув
ніч на дворі…ти задививсь
і наче в трансі утонув
і я проснувся наче з сну
з жалю плечами тихо здвинув,
«Я втратив даму чарівну!»
пішов повільно по стежині...