після другого сну ти відчуєш, як пахне вона –
неспроможність тримати у пальцях огублені звуки,
як на серці лежить неоплакана вдосталь вина,
що заснула під ранок, згорнулася поруч – торкнути
не наважила, зникла в закінченнях перших осіб –
незворотних осіб, що заповнені вдосталь мовчанням,
після другого сну ти дізнаєшся запах “болить”
і запеклу скоринку під подихом “я – пробачаю”.
не шукай в собі смерті усьому, що з ранком пішло,
не полюй на сріблясті гачки овдовілої ночі,
після другого – важко та можна прожити на зло
галасливим хвилинам, що вічне безсоння пророчать.