Нам на прощання сонечко сміється:
- Яка чарівна осінь за вікном!
Знов листопад, як тиха пісня ллється.
Здається казкою, а може навіть сном.
Нам на прощання осінь подарує,
краєчок сині, в небі - журавля.
Сьогодні око знов вона чарує.
І в золоті красується земля.
Берізки жовті, наче королеви,
вдягли красивий, сонячний наряд.
Над ними хмарки, наче каравели,
листочки в вальсі все летять, летять.
Палають на осонні горобини,
а з клена парашутик вже летить.
Обожнюю ці золоті години,
коли в дротах ще вітер не дзвенить.