Світло я зберу в долоні,
принесу його до хати,
де жила рідненька Мати....
піднялася кров до скроні-
я хвилююсь, бо пуста -
хата батьківська, рідненька.
Татку, Мамця золотенька,
я прийшла, а Вас нема!..
.... пустий дім мене чекає!
.... серце б'ється, та волає:
хоч би на одну хвилинку,
.... увійшли Ви у хатинку!
у дитинстві так бувало:
.... коли Сонечко сідало,
дві долоні підставляла ....
теплі променці збирала,
та несла скоріш, додому.-
радість, тож була у тому.
.... я казала Мамці: "Ось!
Мамцю, Чудо відбулось! -
принесла я промінь сонця,
що збирала у долонці ....
чуєшь, ще вони, тепленькі,
рідна Мамця? моя Ненька!"
Сонечко на небі сяє,
але Мамці вже немає ....
******* / 25.10.2015 г. /