Свiтлин минулих щемнi митi...

Світлин минулих щемні миті
Живуть собі, поки живуть,
А поміж то, минає літо,
В минанні тому вічна суть.

Млин меле час, муку і мУку,
Із літа – в осінь, там - зима…
І білий сніг, і чорні круки,
Та пам’ять наша ще жива…