Прийшла зима на Україну
І перший вдарив вже мороз.
Хлопчак Мишко узяв лозину,
Пішов по вулиці в рознос.
Навкруги лиш смурна картина.
Калюжі з льодом де-не-де.
Мишкові нудно, і лозина
Його на подвиги веде.
Ще до світ випрала білизну
Бабуся, що в кутку корпить.
І простирадло білосніжне
Вже на морозі майорить.
Як нудно міряти калюжі
І льод лозиною ломати
А що як палкою, мов пензлем,
Те простирадло розписати?
Мишко старанно з півгодини
Мазки грязюкою ложив.
Душею він писав картину.
Старався так, що аж спітнів.
А сатана йому на вухо
Шепоче: « Так не залишай!
Піди та розкажи бабусі,
Який ти гарний. Ну, давай!»
І героїчно (мов сказився!)
Про свої дії він доклав:
«Піди, бабусю, подивися.
Я простирадло розписав!»
Героя лаяли з годину,
Та й батько руки ще приклав.
Отак Мишко через лозину
І малювання постраждав.