Осінь моя, зачекай, жовтолиста,
Вести мене в золотисті сади!
Літо обожнюю ясно-барвисте,
На мить зупинись, ще хоч трішки зажди!
Краще жити з серпневою спрагою,
Чим у даль надвечір'я повільно брести.
Я до осені ставлюсь з повагою,
Та в обійми до неї не хочу іти.
Та, на жаль, невблаганні є осінь з зимою,
Вони рано чи пізно до себе ведуть.
Ще подихати хочу травнево-весною,
Щоб про роки свої на хвилинку забуть
Осінь пройшла, а в мене вже зима.