Звик я російською писати
Та хочу українською сказати
Про моє до тебе кохання
Про мої тяжкі страждання
Купив квіти, мчусь до тебе
Поки іду, дивлюсь на небо
Кажу: «Знаю я, Боже
Ти мені неодмінно допоможеш»
Ось і двері, кнопка домофону
Натискаю, питаю чи ти вдома
Ніжний голос чую твій,заходь
А в серці починає щось колоть
Десятий поверх, хіба це важливо?
Без ліфта піднятись неможливо
Але по сходинках лечу я
Ось нарешті твої двері, дзвоню я!
Привіт! Дарю тобі квіти
Так ми давно уже не діти
Хоча хвилююсь я наче дитина
Минає одна, потім ще одна хвилина
П’ємо чай, дивлюсь тобі в очі
Такі зелені, ніжні, дівочі
А ти дивишся в мої поглядом ясним
Бачу я в тобі подих весни
Дивно поводжусь, постійно сміюся
Відвертаюсь чомусь, у вікно дивлюся
В душі думки: «Чого боюся
Я ж її кохаю, мою...
Не Марусю, не Катрусю
Навіть не Ганнусю
Ні на кого не дивлюся
Та все одно боюся
День був чудовий, та пора прощатись
В підїзді стоїмо, я починаю вагатись
Кажу прощавай та тебе цілую
Від твоїх вуст я просто кайфую
Написав українською, говорю по-русски
Та неважливо можу й на англійській
Бачити хочу посмішку твою
Тобі сказати: «I love you»