Крокуючи вже прибраним майданом
Я бачу без бруківки тротуар,
І відчуваю гумовий угар,
Що буде тут, коли й мене не стане.
Його повітря будуть відчувати
Ще, мабуть, кілька наших поколінь.
Не буде спокою на цій землі,
Вже ні злодюзі, ні брудному кату.
На цей майдан відчинені всі вікна
І не поділить нас ніякий тин.
Тепер я знаю, вийду не один,
Я навіть першим бути тут не встигну.