З сузір’я зір, де світяться Плеяди,
Вернеться образ мій із забуття.
Його вогнів осяють міріади,
Розбризкуючи промені життя.
Вернеться він у шумі громовому,
У дзвоні зір, і у прощанні веж.
З-під арки райдуги у небі голубому
Могутні коні винесуть кортеж .
І в сяйві слави золота карета,
Везучи тіло, сповільнить свій біг.
І смерть відступить перед сном поета,
Який загинув – вічність переміг!
© Галета Іван «Земля людей» 1964р.