Скільки будемо боятись
Жити вільно на землі,
Скільки будем ми вмиватись
Тими гіркими слізьми.
Як ще довго нам терпіти
Тих принижень до людей,
Де той смуток нам подіти
З материнських тих очей.
Як нам діткам пояснити,
Що татусь вже не прийде
Бо забрали землю боронити
Там загинув...от і все...
Як злічити всі ті душі,
Що скалічені війною,
Мовчки ми терпіти мусим
Жити правдою одною.
Допомоги ждать не треба,
Бо не ясно чи прийде.
Ви погляньте, люди, в небо
І моліться за святе!