Поэтический перевод с украинского: http://www.stihi.ru/2015/11/02/10941
Вот октябрь спешащий, в нетерпенье
сыплет охру на земной подол.
Опоздал, Подсолнух мой осенний,
но так близко к сердцу ты расцвёл...
Что ж ты так в сухих пестротах лета
настрадался и осиротел,
выплеснул в печаль густую эту
дар любви, в душевной простоте?
Кажется, что ангелов подарки,
их улыбки солнечно вершишь,
шёлковые поцелуи жарки
в странном единении души.
Мой Подсолнух, – грустная головка,
в сердце осень раною печёт...
Чтоб обнять, склонился ты неловко,
на моё некрепкое плечо...
Оригинал:
Осінньому соняху.
Людмила Юферова.
Жовтень у стрімкому нетерпінні
Сипле щедро охру з рукавів...
Що ж так пізно, Соняху осінній,
Біля мого серденька зацвів?
Що ж це ти в своє строкате літо
Настраждався і осиротів,
Що в густу печаль було пролито
Келих найсолодших почуттів?
І, мабуть, як ангелів дарунки,
Що тепер всміхаються довкруж,
Ці твої шовкові поцілунки
Й неймовірне поєднання душ.
Соняху, сумна твоя домівка,
В серці осінь раною пече...
І прив'яла хилиться голівка
На моє худесеньке плече...