Він - двірник, а за покликом - лірик.
То ж мести місто не поспіша,
бо він серцем закоханим вірить:
є в усьому живому душа.
Є в сухому листку на дорозі,
що під шини й підошви упав,
але ніжні усмішки крізь сльози
шле газонам, маленьким степам.
Шле усмішки зі злої долоні.
Жаль у рай з ними не віднесе.
І тому щоб в дороги полоні
не поранив листочок лице,
щоб не гнівним, а мрійно-спокійним
від життя в небуття відійшов,
добрий дядько з асфальту відкинув
жовтий лист на смарагдовий шовк.
Щоб тілесно й душевно здоровий
дочекатися вічності зміг,
переклав ангел в робі з дороги
жовтий плач на смарагдовий сміх.
4.10 - 24.10.2015