навчися любити, як вміють господні діти,
забудь про слова, що оманливі, наче змії.
коли зрозумієш, що ладна усе простити –
піди у ліси, де вовчиці над виром виють,
піди у ліси, відбери у них шматень м’яса,
жери його довго, допоки забудеш мову –
не смій забувати: людські голоси зміяться –
радіють, що вбили чуже вовченя, чужого.
оспівують війни. припхалися в двір сусіда,
хотіли лелеку навчити нести золотаві яйця –
і з а м о р д у в а л и… збіліла черешня – свідок,
затнулась назавжди, а ворог гілки їй мацав.
навчися любити зґвалтовані всі могили,
смішних дітлахів, що ховають в очиськах небо,
навчися мовчати, бо ж поки не стане сили,
не треба вести ворогів на поріг, не треба.
нехай поговорять про братські свої кинджали,
нехай постріляють по білим твоїм хмаринам.
навчися любити – ненависно і безжально
й заманюй в самісіньке пекло, що нам створили,
нехай там сконають в фальшивих: ми мали право,
нехай їм насняться онуки – із орденами.
навчися любити – катів, що живуть безкарно,
а потім ненавидь, за неньку свою ненавидь.