"Покращення", "нове" життя, міцна "демократія",
Коли очі туманить лиш пил від брехні?
І закутавшись в килим бездії й апатії,
В мирний час віддаємось у руки війни.
В нас є вихід?
Можливо і так, тільки маски,
БоїмОся зірвати когтями із пик,
Що крадуть у нас молодість, гордість і щастя.
Щастя - бути людиною в роки ганьби.
"Так почніть же з себе."
А як починати?
Коли пруть, як зайчат, у смертельний загін.
І підпираючись сльозами матерів,
Будують "на тілах" новенькі хати.
І як же довіряти тим "царям",
Якщо за гроші ладні зруйнувати Батьківщину.
І нібито
Дарують світло там,
Там, де сприймаюсь люд за мрІйливу скотину.
І не вважають совість за суддю.
Як спиться тим, хто прОдав грошам душу?
Якщо є підкуп навіть на "статтю",
Невже
Ми теж віддатися за кількість мусим?
А що ж тут зостається?
Лиш молитися.
Або у руки взяти влади апарат.
Чи схаменетесь ви?
Народ, що гніт несе.
Чи повернете борг і тим, на небесах?
І все поборемо,
Тримайте тільки віру,
Тримайте людяність й надію у серцях.
Якби ж ми знали ту страшнУю міру,
І скільки ще нам жити у "синцях".
Але поборемо!
Адже гучна підстава.
І голими руками стисне прострацію.
Бо Україна - сильна держава.
Бо українці - світла нація.