до д1р

Виктор Берллин
мова моя проста чути її звідусіль
береш брудного листа -
стискай його з усіх сил

бачиш ліній злам і шорсткий перевал
це мої спогади там решти наших навал
вільно тобі - лети
томно тобі - лягай

поміж усі світи - цей неналежить нам
ми тут лише кілька хвилин
море в зеніті небес
міцно це загорни у долоней прес

я не говорю слів чую лише дірки
що залишаєш ти поміж моїх вітрил
досить уже іти
досить уже повір
спалені вже мости
зірвани струни лір

скроні твої тут мов осередок тепла
серце б'ється квапливо і наступає імла
все що у мене було завше жило в тобі
дотик руками - раз - губить усі сліди

мова моя проста чути її звідусіль
береш нагого листа -
списуй його до дір