***

Мира Лис
Блищать калюжі за вікном,
Іде до завершення осінь.
Скоро все засне зимовим сном,
Настане період нових сподівань.

Іще не здійснилися всі мрії,
Як уже появляються інші.
Появляються нові надії,
Значить, я на фініші.

Бути на фініші – жити.
Кохати,сумувати ,забувати.
Згадати,що колись було,
КОХАТИ – наше гасло.

Без кохання важко уявити життя,
І не можливо бути коханими.
Тоді усе відійде в забуття,
І люди будуть самотніми.

НІ!Я не можу цього допустити,
Не можна втратити любов.
Нам потрібно її берегти,
Бо вона лиш раз приходить.

Вона уміє усе пробачати,
Але уміє бути злою.
Її не потрібно злити,
І вона від нас не відвернеться.

Життя із підводними каміннями,
І у ньому виживає сильніший.
Коли закінчуєш жити сподіваннями,
Ти розумієш,що залишився одинокими!!