***

Я люблю білі рози.
Роса на них – мої сльози.
Ці сльози від втрачених днів,
Від сказаних тобою слів.

Слова, які принесли біль,
Від яких сипалася на рану сіль.
Слова були кинуті на вітер.
Слова можуть бути і хорошим лікарем.

Від них стає спокійно
І водночас – боляче.
Вони можуть лікувати
А, можуть, і душу ранити