Став чем-то между

Татьяна Фермата
Став чем-то между
                явью и сном,
Не устрашаю
                вечной любовью.
Строки льют нежно
                кровь с молоком,
Не нарушая
                святость коровью.
Но поминутно
                в бездну глядя
И привыкая            
                медленно падать,
Встречи прошу я
                не у тебя,               
А уповаю лишь
                на случайность.