Привіт! Тебе прирекли на мотузку…
Важке вузлове плетіння.
Я бачив твою василькову блузку
Вві сні, коли марив чи мав прозріння.
Прозорий шовк майорів поміж душами
Чиїмись грубими, сірими.
Я біг, дихав важко й приглушено,
І серце стогнало знесилено.
Я біг за блакитною мрією,
За щастям, упертий страх тамуючи,
Я біг, перебитий надією,
Своє нетерпіння гамуючи.
Ти зникла в проваллі безмежному,
І, наче вітрило напнуте,
Тремтіла від жахного подиху
Твоя волошкова блуза.
Я бачив так ясно, і гаряче
Ставало мені від отрути,
Той комір небесний і плечі
У плямах кривавих тонули.
Прокинувся лячно і голосно.
Небажана, некохана.
Згадаєш мене, тобі млосно.
Ятрити твої незагоєні рани?
Приречена… Зрадниця-вбивця.
Той годі являтись під ранок.
Небажана, немісяцівна.
То що ж ти в мені не сконала?
Привіт! Тебе прирекли на мотузку…
Важке вузлове плетіння.
Я бачив твою василькову блузку
Вві сні, коли марив чи мав прозріння…