Помирає солдат за Вкраїну,
Помирає за клаптик землі.
Не хотів він, щоб були руїни,
Щоб співали, хотів, солов'ї
За що ж, чоловіче вмираєш?
За те, щоб в мирі жили.
Чому ж ти кров свою проливаєш?
За те, щоб єднання своє зберегли.
За що ж нам муки такі, Україно?
За те, що ми хочемо жити?
За що ж ми побиті такі, дівчино?
За дурня якогось, можемо мрії спалити.
Не ридай же народе, не плач
Не забудем ми того солдата
На могилу положем духмяний калач
Розірвем на частини ми нашого ката.
Не дамо Україні упасти
Сильні духом, ми всі козаки
Не дамо ворогам ми розкласти
Все на власні свої часточки!
Ще не вмерла Враїни ні слава
І волю не втратили ми!
Посміхнись, Україно русява
Адже ми вірні твої козаки!