Не обертайся... тебе ніхто не жде,
ти йди вперед у ті будення,
бо ніч не повертаючись іде
й приносить знову сьогодення...
Ти не кричи... не вчує вже ніхто,
давно вже змовкли сурми, ті що грали,
не їдуть вже вперед авто,
неначе й люди повмирали...
Не прислухайсь... бо мертва тиша,
вже огорнула спокоєм навкруг,
птахи вже не співають більше
нема нікого, більше не прийдуть...
Змовчи, не плач... бо твої сльози
не принесуть тобі розради,
і небо тішать лише грози,
проміння тут не принесе поради!
Терпи людино... доки сила,
бо нові дні, що йдуть лиш злі,
і скоро жде й сира могила,
на знелюділій, стоптаній землі.
Вже змовкли пісні, сурми, грози,
навкруг лиш тиша огорта,
вогонь палкий палав тут досі
і гралась димом висота.
Згоріло все, лише руїни,
куди поглянеш, все чорнота,
немає батька, не повернеш сина,
летять-летять вдалеч літа...
Війна... забрала ти веселий сміх,
навкруги нас навічна пустота,
невже людино це не гріх,
щоб так сповняла гіркота...
Ніхто вже не живе в руїнах,
не прислухайсь...ніхто не заспіва,
Лиш мертва тиша тут царівна,
а небо чорне тут весна!