для Д.
Були вечори, де в обіймах туманів
Між пасмами диму та виблиском хрому
Плели павутиння кафе та кав’ярні,
А втомлені звірі вертались додому.
В малих, але затишних кухнях й кімнатах,
Освячених світлом старого вольфраму,
Їх сльози та рими, гіркі та гарячі,
Звучали прозоро, немов в стінах храму.
Їх перші причастя, нервові та щирі,
Де кров заміняли на мелену каву,
Обличчя сумні та від того красиві
Ламали думки, дратували уяву.
Смартфони відтак рахували години.
Вони розмовляли, забувши про втому,
Писали казки та збирали перлини.
Було неважливо, що буде потому.
З нічними дощами та запахом сіна
Приходили сни, чоловічі й дівочі,
Вкладались, неначе коти, на коліна
Та пильно дивились в заплакані очі.
Звичайні дива та римовані мантри,
Маленькі секрети, дарунки від неба.
Життя буде теплим, мов ніч біля ватри,
Яскравим та чистим, ласкавим до тебе.
Я знаю це точно. Втім, це лиш реклама.
Ти – з тих, хто зуміє зіграти свідомо.
Бери інструмент, відмикай фонограму
І знай: це єдина жива аксіома.
16 листопада 2015