Хто я тобі тепер?... На жаль, ніхто...
Безлика тінь примарного кохання.
Душа трима не вперше... й не востаннє
Прокомпостований Самотністю квиток...
Хто ти мені тепер?... Відлуння мрій,
Невдала спроба осягнути Вічне,
Де неосяжне виявилось звичним,
Останнім прихистком несправджених надій...
Хто ми самі собі?.. І ким були?..
Чому чужими називались іменами?
В очах лиш крига... той вогонь між нами
Перетворивсь на пригорщу золи...