Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
ЇЇ обличчя — то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір,
Ти — ніч моя…
Хоч все на світі — втеча!
Перевод
Ты это? Это ты. Спасибо…Я тоскую...
Пройди. Присядь. Вот в эти дни и ночи
Вчерашними глазами я смотрю
В твои вечерние сегодняшние очи.
Чем смущена? Вот здесь я и живу.
Здесь нас придумал я лишь только для тебя
И здесь для неба сердце вынянчил любя,
Еще не зная, что тебя я небом назову.
Теперь послушай: с жалости теперь
Остались слабые полутона и звуки.
Лицо любви я нашей не люблю,
Ее лицо – лицо зловещей муки.
Скажу, скажу в отчаянном я сне
В зиме и осени,и в лете, и в весне:
"Зимой и осенью, и летом и весною
Две белых песни рук твоих со мною.
Рассвет ты мой, и мой ты южный вечер,
Ты - ночь моя..."
Но я бегу от встречи!
Художник Ivailo Petrov