мы — капельки ртути на ровной долине
на сером безмерном пространстве пустом
стремительны голы шустры и отныне
катиться мы можем а жить не живем
щенячьи забавы ночами и днями
животная жадность звериная злость
хоть капли как люди и робкое пламя
тех шариков тусклых в металл отлилось
но страх и тоска в нарастающей смуте
из древних пророчеств являются нам
и мы растекаемся каплями ртути
по минным...
по минным...
по минным полям
22-23 ноября 2015
Ю.Iздрик
Метаметалургiя
ми — крапельки ртуті на рівному полі
на сірій безмірній пустій площині
рухливі прудкі досконалі і голі
котитись навчились а жити — ще ні
щенячі забави щоночі щоднини
тваринна захланність звірячий запал
хоч крапелька кожна — це майже людина
і світло тремтливе відлите в метал
але проступають пророцтва забуті
і стеляться світом зневіра і страх
а ми розтікаємось краплями ртуті
по мінних...
по мінних...
по мінних полях